«До побачення там, нагорі» — роман П’єра Леметра, який можна було б назвати «Живі та мертві». Вижити у Першій світовій, що тривала чотири довгі роки, — велике щастя і велике везіння. То чому герої роману — художник Едуар та його друг Альбер, які дивом уціліли в кривавій м’ясорубці, — заздрять полеглим товаришам, а їхня нездійсненна мрія обертається на нові чоботи й ампулу з морфіном? Тим часом їхній капітан Анри д’Олне-Прадель, холоднокровно розпоряджаючись їхніми життями, легко заробляє мільйони… на трунах для перепоховання загиблих у цій війні.
Перед нами роман-фреска, роман-подія, увінчаний Гонкурівською премією, велика літературна риба в безриб’ї останніх років.
Уосени 2017 року на європейських екранах із великим успіхом пройшов фільм Альбера Дюпонтеля «До побачення там, нагорі», який критики оцінили як «чудовий фільм, знятий за видатною книгою».