Щоденник пані Ганки

14 год. 45 хв.

Мова російська

Читець Михайло Росляков

Опис

Пані Ганка Реновіцька, молода дружина дипломата, прочитала лист, адресований її коханому чоловікові, й зрозуміла: він двоєженец і зрадник. Його перша дружина намагається повернути пана Реновіцького. Пані Ганка розгортає власне розслідування, дізнається таємниці свого чоловіка й поринає в хвилювання, фантазії, змови… Підозрюючи чоловіка в зраді, вона сама відступає від своїх обіцянок. Але ще не здогадується, що її захоплення обернеться для чоловіка великою несподіванкою…

Гадаю, щоденник пані Ганки Реновіцької цілком заслужує публікації. Він гідний поширення вже як документ, що відображає звичаї та психологію сучасної культурної жінки й її середовища.

У часи, коли поглинаються сотні томів найрізноманітніших біографій, автобіографій та автобіографічних романів, написаних робітниками, селянами, танцівницями, колишніми контрабандистами, політиками тощо, — на мою думку, немає причин відмовляти собі в можливості ознайомитися з щоденником жінки, що належить до верхів суспільства, до тих самих «десяти тисяч», які в нашій країні задають тон і характер епохи. Думаю також, що цей документ може виявитися цікавим, доповнивши літературний пейзаж достовірністю; він стане в пригоді майбутньому історику звичаїв першої половини XX століття.

Передаючи його в руки читача, я хотів би зазначити, що найбільшою чеснотою щоденника лишається його разюча відвертість, щирість, до якої навіть не зміг дотягнути такий відомий автор щоденника, як — toute proportion gardée[1] — Жан-Жак Руссо. Пана Реновіцька насправді виступає тут не під справжнім своїм прізвищем, однак використаний псевдонім не може приховати її особу від пильного публіки. Ця особа прекрасно відома в певних колах, тож цю даму безперечно впізнають — особливо з огляду на те, що події та люди, про яких ітиметься, ні для кого не є таємницею.

Виконавши в кількох цих фразах обов’язки з представлення автора, я передаю слово самій пані Реновіцькій.

Т. Д.-М.