Коли життя стає чорно-білим, коли втрачати нічого, немає ні мети, ні майбутнього, ні бажання жити—люди інколи наважуються на відчайдушні вчинки. Втративши матір, зруйнувавши свій шлюб і зв’язавшись із наркоманом, Шерил дійшла до тієї межі, за якою відкривалася прірва. Їй потрібна була вагома причина, щоб розпочати нове життя, перестати займатися саморуйнуванням і спробувати врятувати себе. Так почався її Шлях.
«Це був світ, у який я раніше ніколи не потрапляла, але я завжди знала, що він існує. Світ, до якого я йшла, спотикаючись, у скорботі, розгубленості, страху й надії. Я думала, що цей світ зробить мене тією жінкою, якою я могла б стати, і водночас знову перетворить на ту дівчинку, якою я була колись. Світ завширшки 60 сантиметрів і завдовжки 4285 кілометрів. Світ, який називався Маршрутом Тихоокеанського хребта — МТХ».
Похід Шерил був не тільки важким, а й небезпечним. Їй довелося пройти 27 кілометрів розпеченою пустелею лише з невеликим запасом води, здійснити кілька денних переходів завдовжки по 30 кілометрів, йти вузькою стежкою, що пролягала вище 2 тисяч метрів над рівнем моря, піднятися на засніжену гору з рюкзаком вагою 36 кілограмів. Але що було складніше — витримати найтяжчі умови чи знайти відповіді на свої запитання?
Повне небезпек пригода дозволило Шерил кардинально змінити своє життя, віднайти душевну рівновагу та гармонію. Відверта й емоційна розповідь жінки, яка подолала себе, надихає на наведення ладу у власному житті.