Дика охота

Одного разу, повертаючись увечері додому, Тая потрапила до рук негідних людей, і вони заподіяли їй біль. Багато болю. На щастя, її милосердна пам’ять не зберегла жодних слідів тієї страшної ночі — окрім ледь помітного образу білого вовка, який відігнав її кривдників.

Погублену й поранену Таю прихистила настоятелька пансіону для магічно обдарованих дівчат. І тепер героїня живе там як служниця, адже після того, що з нею сталося, стати чарівницею вона вже не зможе. Якось у пансіон заїжджає мандрівник, який просить нічліг. Вони ніколи раніше не зустрічалися з Таєю, але чому при вигляді його так солодко завмирає її серце? І чому його жовті очі здаються знайомими?