Усе було б добре. Справді, усе було б добре. Якби не цей паскудник-благодійник… Бо досі все складалося просто чудово в сера Керрідана ді Стайни. Його з його найдорожчою нареченою, а водночас найсильнішою магесою світу, мисливська пара вже набрала хоч якогось досвіду, і винищення страшних драконів перестало бути таким вже небезпечним. Можна сказати, увійшло в звичну колію. Та й стосунки у нього з Чорною Трояндою Імперії явно пішли на лад… Тож можна вже почати всерйоз думати про обіцяний імператором приз за успіх у справі винищення драконів, що окупували передгір’я Палорського хребта, й приміряти на себе титул удільного володаря.
Але… але благодійник не дрімає! Ох, не дрімає… І завдяки його підступам сера Керрідана чекає повернення додому — до ненаглядної нареченої — у компанії з узятою під опіку красунею із золотавим волоссям… А цей рогатий пройдисвіт тільки радісно скалиться та, втішно потираючи лапки, пригово- рює: «О, що зараз буде, що зараз буде-е-е-те…»