Дівчинко, я тебе привласню

— Снігуронько, що ти тут робиш? — спитав він, упіймавши мене в пастку.

— У мене є ім’я, — заявила я. — Мене звати Крістіна.

— Та мені байдуже, Снігуронько. Я спитав: що ти тут робиш? Ти розумієш, куди ти встряла?

— Куди? —

— У моє життя. Ти і підеш у мій клас? —

— Це не моя ідея. Так вирішила моя мама.

— Прибери руки! — я штовхнула його в груди.

— Не торкайся мене. Мені нема про що з тобою говорити!

— Ні, послухай, — м’яко, але міцно він узяв пальцями моє підборіддя.

— Мені байдуже, хто і що вирішив за тебе, але якщо ти вже лізеш у моє життя, куди тебе ніхто не кликав, ти не повинна попадатися мені на очі. Зрозуміла?

— Але…

— Інакше тобі тут буде дуже погано. Я попередив.