«Ти моя—хочеш ти цього чи ні», — гарчить він і притискає мене до свого сталевого торсу.
«Ні, ніколи!» — кричу я й намагаюся вирватися з його міцного, пекучого захоплення.
«Так, і це не обговорюється. Мені потрібен хтось, хто виконуватиме мої доручення, і для цієї мети я вибрав тебе».
Ні, я не хочу, щоб усе було саме так. Він наводить жах. Це той, з ким би я не хотіла не лише вчитися в одному університеті, а й жити на одній планеті.
Наглий, некерований мажор. Велетенський і весь у татуюваннях, зверхній і з грубими манерами. А його насмішкуватий, поблажливий погляд, коли він каже мені все це, прожарює наскрізь.
Якби я лише тоді знала, що мене чекає і ким він виявиться насправді.
❀❀❀❀❀
Продовження — у книзі «Дівчинка сталкера. Частина 2».