«Дар» (1938) — останній завершений російський роман Володимира Набокова і один із найзначніших та багатопланових романів XX століття. Створюваний довше й важче, ніж усі інші його російські книги, він увібрав надзвичайно багатий і різнорідний матеріал, утриманий у гармонійному рівноваженні завдяки влучній композиції цілого. «Дар» присвячений кільком рокам життя молодого емігранта Федора Годунова-Чердинцева — періоду становлення його письменницького дару, — але в просторі й часі він далеко виходить за межі Берліна 1920-х років, де розгортається дія. У ньому найповніше й найвільніше викладені погляди Набокова на мистецтво й суспільство, на істинне та хибне в російській культурі й громадській думці, на причини занепаду Росії та на те краще, що там залишається незмінним.