Я, значить, відправлю свого боса у відпустку.
Тільки не на курорт, а в найглухіше місце — у село.
Так що тримайтеся, босе: доведеться приймати поросят у свинки й рятуватися втечею від нахабних гусей. І повірте, це лише розминка перед тим, що вас там чекає.
***
— Прокидайтесь!
І в ту ж секунду на мене з стелі мого кабінету обрушується крижаний водоспад.
Свідомість клацає, і я різко виринаю зі сну.
Тільки тепер розумію: я мокрий з голови до ніг — це моя помічниця облила мене водою.
— Та що взагалі відбувається?!
У голові — густий туман, думки не збираються.
— Що відбувається? У нас пологи, Германе Степановичу! А ви тут лежите, як труп. Швидко збирайтеся!
— Куди?! — усе ще нічого не розуміючи, але я все ж підводжуся.
— На пологи!
Боже… А хто там народжує-то?!
Лиш би не її дід.