Спочатку книга була захопливим посібником із географії Швеції, викладеним у літературній формі для учнів першого класу — дев’ятирічних дітей. У Швеції з 1868 року вже існувала «Державна книга для читання», але, попри новаторство для свого часу, до кінця XIX століття вона втратила актуальність. Один із керівників Всеобщого союзу вчителів народних шкіл, Альфред Далін, запропонував створити нову книгу, над якою у співпраці працювали б педагоги й письменники. Його вибір припав на Сельму Лагерлєф, уже прославлену своїм романом «Сага про Йесту Берлінґа», до того ж вона була колишньою вчителькою. Вона погодилася на пропозицію Далінa, але відмовилася від співавторів.
Лагерлєф розпочала роботу над книгою влітку 1904 року. Письменниця вважала, що потрібно створити кілька підручників для школярів різного віку: перший клас мав отримати книжку з географії Швеції, другий — з рідної історії, третій і четвертий — описи інших країн світу, відкриттів і винаходів, суспільного устрою країни. З часом проект Лагерлєф було здійснено, і першим у низці книжок-підручників стала «Удивовижна подорож Нільса…». Пізніше з’явилися також книги для читання «Шведи та їхні вожді» Вернера фон Хейденстама й «Від полюса до полюса» Свена Гедина.