Чисте везіння

Комусь колись здалося, що я «пхаю» в гору, як трактор… І виглядаю приблизно так само. А життя вже далеко не в розквіті сил. Мені не щастило конкретно, хоча я й старалася, як могла. І після всього цього вишенькою на торт із печалей на мене впала нова, так-так, зовсім нова життя. Прокинулася в тілі доньки купця — і, додатково до цього, виявила: батька-п’яничку, який заклав усе майно, матусю нерозумницю і Москву середини XIX століття за вікном. У монастир? Ну вже ні! Руки мені на що? Та й «трактор» із мене ніхто не вивез, єдине — я вже більше на нього не схожа!!!