Кажуть, що родичів не обирають. Кому, як не мені, Хлої Етвуд, знати, наскільки це твердження вірне! Мало мені було сестри, яка вміє розмовляти з примарами — так ще на мою нещасну голову зовсім несподівано звалилась зведена братка. Цікаво, що йому могло від нас знадобитися, особливо якщо врахувати, що ми ніколи не ладнали? А поруч замаячила тінь настирливого мага Лукаса, із яким я так несподівано й, прямо кажучи, не з власної волі розлучилася пів року тому. А інтуїція підказує, що все це якимось чином пов’язано й обіцяє мені нову небезпечну пригоду.