Замисел повісті «Людина з ресторану» (1911), за словами автора, — виявити слугу людського, який за своєю специфічною діяльністю ніби в фокусі представляє всю масу слуг на різних шляхах життя. Дійові особи повісті утворюють єдину соціальну піраміду. І чим ближче до вершини цієї піраміди, тим низинніші причини лакействa, яке чиниться вже «з вищих міркувань».