Жити в Гексагоні непросто. Жити в Гексагоні — ворогові не побажаєш. Та й це не життя — напівголодне животіння в бруді та лайні.
Вихідний — один день на десятиліття. Лише один день, коли дозволено трохи більше, ніж у робочі будні. Увесь інший час — безпросвітна робота під постійним наглядом сталевих машин і наглядачів-капо. Сон — у задушливих вологих камерах на сто місць, їжа — помиї, життя — лайно. Але люди з номерами на сірих робах не знають іншого.
Чи здатна людина в таких умовах зберегти в собі людське — або її доля перетворитися на щура? Чи лишилися вірність, честь, совість, добро й повага до людей — чи все це давно вже згнило в ньому? Чи здатний він згуртуватися для боротьби — чи переможе щуряче? Чи здатний на самопожертву? Чи здатний повірити? Чи здатний вирватися з темних бетонних стін Гексагона, коли прийде той, хто знає, як це зробити?..