Колишні. Діти (не) від Боса

— Порибалити? — здивовано дивлюся на двох нахабних хлопчаків. — Хто більше! — сопе носом Сашка.

Ха! Вони що, вирішили мене розвести на «слабо»? Не вийде!

— Чудово, — усміхаюся їм усіма тридцятьма двома зубами, — тільки треба запитати у вашої мами.

— До нашої мами не можна! — одразу схаменулися хлопці.

— Вона працює!

— Мені можна, — урізаю впевнено. — Вона на мене працює.

Та-ак… Де тут ця безцінна співробітниця, яку мені так вихваляють? Мене вже самого розбирає цікавість.

— Мамо! — раптом кричать близнюки й весело махають комусь руками в мене за спиною.

Обертаюся — і дихання завмирає в грудях, колючим крижаним порохом.

У роті з’являється гіркота.

Та, кого я любив більше за життя. Та, що змінила мені. Та, що зрадила.

Дивлюся в ошелешені очі поблідлої жінки.

— Мама? — перепитую, не вірячи своїм вухам. — Ти?..

Я любив її більше за життя. Але вона зраджувала мене з моїм конкурентом. А тепер, через роки, я зустрічаю її в цій дірі… і дружу з її синами?

Використано музичні вставки з сайту: "Revival" Kevin MacLeod (incompetech.com) Ліцензія Creative Commons: By Attribution 4.0 License http://creativecommons.org/licenses/by/4.0/ «Almost Bliss» Kevin MacLeod (incompetech.com) Ліцензія Creative Commons: Attribution 4.0 License http://creativecommons.org/licenses/by/4.0/