«Отак ти шануєш істинність!? Ти доводила мене своїми істериками, вимагала поваги, а сама… ледве не вбила нас!» — гарчав на мене, як звір, чоловік. — «Я повторюю востаннє: ти належиш МЕНІ! Твоя єдина мета в житті — народжувати МЕНІ сильних спадкоємців!»
З цих слів почалося моє друге життя, але хто сказав, що я маю терпіти таке поводження, прокинувшись у тілі цілком незнайомої дівчини?! Вона там справжня є? Вітаю… її! Щасливиця вже встигла накласти на себе руки.
Мені не потрібен такий «шлюб з шлюбним шлюбом», де чоловік зраджує не тільки наліво, а й направо, та ще й кричить, як припадочний. Далі справа — знайти спосіб утекти й сховатися від претензій деяких мерзотників на цілком законних підставах!
Я завжди вірила в себе. Настав час довести, що це заслужено.