Добре бути наймолодшою принцесою в великій королівській родині. Куди не глянь — суцільні плюси від такого становища. Та й жодних обов’язків на тебе ніхто не покладає. Легко можна загубитися в палаці, об’їдаючись шоколадом. А якщо сильно викрутитися, то взагалі можна відлучитися на пару-трійку років, відучитися в академії й повернутися назад. Браво — ніхто навіть не помітив твоєї відсутності. Правда, нашому славному королю раптом забажалося породичатися з маленьким сусіднім князівством. І саме тоді про моє існування й згадали… А я проти такого нахабного втручання в моє безтурботне життя! Що? У сусідньому королівстві є закрита магічна академія, звідки адептів не видають навіть на вимогу родичів? А ректор там справжній демон? Вирішено! Туди-то мені й треба.