Він увійшов в історію кіно босоніж по розбитому склу й назавжди змінив жанр бойовика.
Від сумнівів і проб у Нью-Йорку до статусу живої легенди.
Від ролей, які йому відмовляли давати, до ролей, які писали спеціально для нього.
Брюс Вілліс — це не просто актор, це феномен. Він говорить одне, а очі показують інше: за ухмылкою — втома, за крутизною — біль, а за мовчанням — цілий шторм. Саме ця багатошаровість дала йому змогу працювати в будь-якому жанрі.
— Чому комедії («Смерть їй личить», «Дев’ять ярдів») у Вілліса виходили навіть краще, ніж бойовики?
— Як актор прийшов із блокбастерів в авторське кіно («Королівство повного місяця», «Шосте чуття»)?
— За яким критерієм Брюс Вілліс обирав ролі?
— Чому наукова фантастика не буде колишньою після Брюса Вілліса («П’ятий елемент», «12 мавп»)?
— Чим герой Вілліса («Міцний горішок») із бойовиківатьмає героїв Шварценеггера («Командос») і Сталлоне («Рембо»)?
Брюс Вілліс узяв архетип героя, зняв із нього м’язи, вдягнув м’яту футболку й змусив його кульгати, жартувати та відчувати біль. Він довів, що героєм може бути втомлена, іронічна, вперта людина з проблемами в особистому житті й боргами. Він зробив героя доступним — і в цьому його найбільший внесок не лише в кіно, а й у масову культуру.