Був кінець серпня — час, коли в Поморськ приходили теплі ясні дні, якими місцевий клімат рідко балував. Рівно о пів на шосту вечора в під’їзд будинку, де жив диспетчер Поморського торгового порту Василь Подпасков, увійшла молода, добре одягнена, приваблива жінка.
Ровно через чверть години під’їхало таксі. Нетерплячий пасажир на ходу відчинив дверцята, і машина ще не встигла зупинитися, а він уже стояв на сходинках: на мить затримався, глянув довкола, й тут же зник у дверях.
Минули приблизно п’ять хвилин, і вхідні двері раптово розчинилися: та сама молода жінка вибігла з під’їзду й стрімголов кинулася вулицею, але помітивши здивовані погляди рідкісних перехожих на цій тихій вулиці, змусила себе перейти з неконтрольованого бігу на швидку ходьбу.
Невдовзі з дому вийшов чоловік, який приїхав таксі. Глибоко сховавши руки в кишені плаща, він постояв у нерішучості біля входу, наче розмірковуючи, куди піти, потім повернувся й повільно попрямував уздовж вулиці.
Але був і третій. Він увійшов до будинку після того, як пішов чоловік у плащі...