Після аварії я потрапив у 1996 рік — у той самий день, коли назавжди залишав рідне місто. Мої друзі, з ким я пройшов Першу чеченську, ще живі, але над ними вже нависла загроза. Бандити хочуть втягнути нас у свої розбірки, військовий слідчий готовий зруйнувати наші життя заради кар’єри, а в місті ось-ось станеться катастрофа, де загинуть багато людей. Але цього разу я вирішив лишитися й згуртувати наше бойове братерство — на зло ворогам, які хотіли нас поховати. І на зло епосі, яка думала, що перемогла.