Після смерті батьків мене виховував дідусь. Виховував доволі вільно — не як дівчинку з благородного, хоч і збіднілого роду, що мене анітрохи не бентежило, а лише тішило. На жаль, коли й дідусь покинув мене, мені довелося повернутися на батьківщину своїх батьків під опіку далеких і далеко не найприємніших родичів. Але все не так уже й погано, як може здатися. Я лелею надію вступити до престижної магічної академії й нарешті стати самостійною та повністю незалежною.