У нашій фірмі змінився бос. Кажуть, він трохи з «приходом». Можливо, навіть не трохи… Наше перше знайомство пройшло жахливо: бос прийняв мене за дівчину з ескорту. Довелося дати йому ляпаса й поставити на місце. Потім я зірвала переговори з Москвою. Без злого умислу — випадково… Через мене бос посварився й побився з можливим діловим партнером, і тепер ходить у темних окулярах. Колеги вважають, що я відьма. А я лише чаклунка — і то не справжня. Колектив кипить праведним гнівом. Бос погрожує звільнити мене. За що? Я ж не навмисне!