Славку не мучать кошмари — навпаки. Вона сама плете їхній моторошний візерунок. Дочка відьми, наділена особливою здатністю — проникати в чужі сни й підглядати найпотаємніші бажання. Але навіть вона не в змозі вплинути на почуття того, кого сама назвала ім’ям вітру. Колись вона не змогла його пробачити. Витравила його з пам’яті, присипала пилом забуття. Та гірка образа й пекуче кохання піднялися ураганом і вирвалися на волю, грозя зруйнувати все, що їй дороге. Та все ж за своє кохання Славка готова боротися — навіть із тим, кого кохає: бігти босоніж за вітром і летіти разом із ним у прірву.