Донька арабського шейха не має права на помилку, але я її зробила — закохалася в найкращого друга й віддала йому свою невинність. Я вірила — наївно вважала, — що батько дозволить мені самій обрати майбутнього чоловіка.
«— Ти вийдеш заміж лише після закінчення університету, Алісія. За Амірана аль-Мактума — спадкоємця Анмара».
Аміран:
— Клятви вірності, перша шлюбна ніч, твоя невинність і наші майбутні діти — усе це вже належить мені, Аліса.
— Ні, я не хочу.
Тоді я ще не знала, що для Амірана аль-Мактума не існує іншої волі, окрім його власної. Відповівши «ні», я підписала смертний вирок собі, своїй родині та Нейтану.