Віктору Орєхову, прізвисько “Тор”, ніяк не живеться спокійно. Хоча коли богоборців цікавив спокій? Вони стоять на сторожі людства, відбиваючи спроби потойбічних сил накласти свої лапи на землю. От і доводиться їм то ганяти відьом, то домового вмовляти, щоб не бешкетував, а то й пояснювати добрим словом і бойовим молотом чужій нечисті, що тут їй не раді. Та й звіробог, який прокинувся після тисячолітнього сну, не впорався з лихою компанією. Щоправда, убивши його, Вітя серйозно постраждав — натомість і здобув чимало. Перш ніж померти, ведмідь змішав із хлопцем свою кров, тож не дивно, що тепер на Тора все заживає, як на собаці. А ще очі жовтим і ало-червоним виблискують, коли він сердиться. І вже сили прокинулися — булининської! Але ж недарма казали давні: кому багато дано — з того багато й спитають. Тож у перший же день після лікарні Тор примудрився знайти нові неприємності.