— Ти не хочеш мені нічого пояснити? — роздратовано гарчить чоловік, якого колись я любила безтямно.
— Пояснити що саме? — відповідаю йому тим самим. — Хіба не ти мені зрадив?
— Я збирався розповісти про дружину. І в усьому іншому я був чесним — на відміну від тебе!
Я ошелешено розплющую очі від цього безглуздого звинувачення.
— Не дивись на мене так! Я бачив! Я власними очима бачив запис, де ти розважаєшся у VIP-кабінці нічного клубу!
— Що?! Так я ніколи… — захлинаюся. Від його гидких слів стає нічим дихати.
— Ніяких виправдань, — обриває він. — Мені потрібна відповідь про дітей. Вони мої?
Колись я була закохана і по-справжньому щаслива. Але одна зрада перетворила кохання на пекучу рану, випалила всередині все до порожнечі. Я переконувала себе, що забула його, але помилялася… перше кохання не викреслиш — воно лишається назавжди.