Безжалісний. Побачення зі звіром

«За договором ти зобов’язаний мене відпустити», — шепочу я, згорнувшись клубком. Я не можу на нього дивитися.

«Ти цього хочеш від істини?» — Його холодний голос усе одно змушує серце здригатися, ніби на вугіллі.

Кімната — моя колишня тюрма — застигла в тиші. Нічого більше не тримає нас із Рейном тут. І поруч один з одним — теж.

«Мої побачення з тобою скінчилися, контракт виконано».

А під моїм серцем тепер б’ється ще одне. Занадто маленьке, щоб він відчув, але таке важливе, що я готова тікати від Рейна щодуху лише б він не наздогнав.

Я не хочу більше, щоб мою душу рвали на клапті…