Дуся Ваховська була народжена для того, щоб стати найвірнішим у світі чоловікові дружиною й найтурботливішою матір’ю.
Але — на жаль! — у країні, де за статистикою на дев’ять дівчаток припадає вісім хлопчиків, кожна дев’ята жінка залишається самотньою. Дуся якраз була з тих, кому не пощастило.
Та в Дусі був дар, який трапляється не всім, — уміння віддавати.
Родина Селевьових, до яких Дуся прив’язалася своєю дитячою, наївною душею, все час вказувала їй її місце: «Кожен цвіркун знає свій куток».
Вони думали, що живуть із цвіркуном, а насправді поруч із ними живе людина, якій не було рівних.