Мова й образи в книзі настільки живі, яскраві й незабутні, що читач ніби сам відчуває все, що відбувається на сторінках «Білого прокляття». Автор — класик радянської пригодницької книги. Незвичайний гумор, з яким написано повість, нікого не залишить байдужим, до того ж книга читається на одному подиху. Недарма епіграфом до цієї повісті є рядки Володимира Висоцького: “Гори сплять, вдихаючи хмари, Видихаючи снігові лавини…”. Книга присвячена лавинникам — людям, які присвятили своє життя горам.