Він був комендантом моєї в’язниці. Всемогутній, недосяжний, недоступний. А я була бідною й слабкою дівчинкою, довічно засудженою за злочин, якого не робила. Але одного разу все змінилося. Клинок долі пронизав моє серце, і в стінах Чортога Ночі пролунали кроки давніх богів. Тепер у моїх жилах замість крові тече давня магія, а дощово-сталеві очі коменданта все частіше спалахують вогнем, коли він дивиться в мій бік.
Чим закінчиться історія звичайної дівчини й найсильнішого чарівника з ходою звіра? Адже над рівниною людського королівства дедалі гучніше лунає забута пісня, у якій оживає саме чаклунство…
Балада про королеву драконів.