Перше відділення: А. П. Чехов
Із передмови до першого відділення
«… у ту пору Чехов був серед живих — спостерігав, розумів і не міг примиритися з принизливою вульгарністю та ницістю навколишнього побуту. Сміхом і тонкою іронією він ніби вивернув назовні це зовні впорядковане, самовдоволене життя, оголивши його гіркий бік. З м’якою усмішкою, делікатно, але твердо й безжально він знову і знову нагадував: людині потрібна совість — совість має бути…»