Йоганн Вольфганг фон Ґете (1749–1832) — один із класиків світової літератури, і водночас великий мислитель. Вершиною творчості Ґете вважають філософську трагедію «Фауст».
Іноді геніальну трагедію Ґете трактують як вияв трагічності й безвиході людини та людства — як його безнадійну боротьбу зі злом. Деякі дослідники бачать у «Фаусті» ніцшеанські ідеї про ірраціональну волю, притаманне прагнення до «дії» так званих надлюдей. Та справжній сенс творчості Ґете полягає в тому, що він кличе до боротьби проти усього відсталого, проти зарази й міазмів «гнилого болота» — і мефістофелівське «ніщо» виявляється безсилим перед життєстверджувальним фаустівським початком.
У книзі представлені роздуми Ґете про людину, суспільство, природу, світ, деякі філософські вірші та вислови («Максими»).