Апофеоз безґрунтовності

Чи схильні ви вірити науці, моралі та «загальним істинам» більше, ніж власному внутрішньому відчуттю?
Лев Шестов, спираючись на досвід Достоєвського та Ніцше, створив книгу, яка одразу позначила його як мислителя нової епохи.

Лев Ісаакович Шестов (1866–1938) — російський філософ, письменник і історик літератури; його світогляд сформувався під сильним впливом Достоєвського та Ніцше.
Він належав до кола провідних європейських інтелектуалів свого часу: спілкувався з Е. Гуссерлем, К. Леві-Стросом, М. Шелером і М. Гайдеґґером.

«Апофеоз безґрунтовності (досвід адогматичного мислення)» вийшов у 1905 році й спричинив у Москві та Петербурзі бурхливі дискусії — від захопленого прийняття до різкого неприйняття.
Саме ця книга стала філософським маніфестом Шестова: у ній він розмірковує про межі наукового знання, сумнівається в цінності універсальних ідей і замкнених систем, відкидає формальну мораль та «загальні» норми, що підміняють живу реальність і заважають побачити її в усій її багатогранності та різноманітті.