"Ампула Ґріна" заявлена самим автором як «роман про піщинки часу». Хоч і про піщинки, а роман. Врешті-решт Владислав Петрович дійшов до кохання. Це щось нове в його книгах. Хоча, звісно, все дуже обережно: відчувається, що територія автором ще не досліджена. Тож, як і завжди, домінуватимуть усі хлопчачі історії з дівчатами й неодмінні чудеса. Як завжди, будуть перехресні згадки з іншими творами циклу — і між циклами. Що радує: ВПК тримає планку до кінця. Думається, що твір більш дорослий, ніж початок циклу — втім, слухайте самі.