Долина Нещастя, яку місцеві називали Адaчігахара, навіть при світлі сонця народжувала в душі відчуття тривоги, а вночі ставала по-справжньому моторошною. Чорна гора та густі ліси з в’язкими болотами зовсім не налаштовували на милування природою та написання віршів. Та все ж ці місця славилися бірюзовими водами річки Абукума, цілющими травами й майстрами ковальської справи. І єкайями.