А дім наш і всіх живущих в ньому збережи…

Життя козака Платона Пантєлєєва зламалося в 1918 році: двоє його синів опинилися по різні боки революції. Василь повірив у новий світовий порядок, а Петро пішов разом із відступаючою Білою армією. Виснажений братньою ненавистю та впертою непримиренністю, Платон у пориві гніву ламає родинну святиню — ікону-складень зі Спасом і Богородицею — і віддає синам по половині.

Через сто років московський студент із прізвиськом Флінт приїздить у село Вознесенське, щоб розібратися в історії свого роду, яка давно обросла міфами. Китай і Південна Африка, Аргентина й Америка — його предкам доводилося жити в найрізноманітніших куточках світу, так говорив батько. Тільки тепер уже не запитати, де у цих розповідях вигадка, а де правда.

Флінт — точніше, Платон Пантєлєєв — ще не здогадується, що саме тут, у старому селі, доля знову зведе докупи родинний образ і дві гілки колись розірваної сім’ї, частиною якої він є.

«А наш дім і всі, хто живуть у ньому, збережи…» — незвичайна родинна сага, що тягнеться крізь століття й континенти: про нащадків козака Платона Пантєлєєва, про жорстоку братську ворожнечу та силу спорідненості, а також, звісно, про любов — всещадно всепрощальну й жертовну.