Ти перейшла мені дорогу, Кисо.
Його погляд не відпускав, прожигаючи мене аж до кісток.
— Знаєш, що я роблю з тими, хто стає на моєму шляху?
— Я… — набравшись сміливості, я повернулася в бік переслідувача й повільно підняла погляд. Моя рука за спиною сантиметр за сантиметром шукала холодний метал авто…
— Куди ти зібралася?
За секунду він смикнув мене до себе й затиснув сталевими обіймами. — Любиш наздоганялки? — шепіт біля вуха розігнав мурашки по тілу. — Давай пограємо… У тебе є рівно 48 годин, щоб зникнути. Час пішов.