Повість «Зірка», що оповідає про самовідданий подвиг групи розвідників, сколихнула радянську літературу й принесла авторові світову відомість.
Дивізія наступала, заглибилася у безкраї ліси — і вони її поглинули.
Те, чого не змогли ні німецькі танки, ні німецька авіація, ні вельми люті тут бандитські шайки, змогли зробити ці просторі лісові хащі з дорогами, розбитими війною й розмитими весняною багнюкою.
У далеких лісових узліссях застрягли вантажівки з боєприпасами та продовольством. Узагублені серед лісів хутори втримали санітарні автобуси. На берегах безіменних річок, залишившись без пального, розкидав свої гармати артилерійський полк. Усе це щогодини дедалі катастрофічніше віддалялося від піхоти. А піхота, одна-єдина, все-таки рухалася вперед, урізаючи раціон і тремтячи над кожним набоєм. Потім і вона почала здавати. Її натиск ставав дедалі слабшим, дедалі невпевнінішим, і скориставшись із цього, німці вийшли з-під удару та поспішаючи забралися на захід.
Противник зник.