Золоті вогнища

Сушкін образився, що його забули. Коли втілювали в життя нову виробничу ідею, то навіть не згадали його ім’я, хоча саме він був ініціатором багатьох нововведень. Його образа змусила піти на пенсію. Але тут життя круто повернулося. Колись він узяв на виховання безпритульного хлопчика. Тепер хлопчик виріс, став директором найбільшого металургійного комбінату, академіком, депутатом Верховної Ради. Він кликав Сушкіна повернутися на завод, але образа виявилася сильнішою. І раптом — цей чоловік раптово помер. Тоді Сушкін повернувся до печі. Він зрозумів, що тепер не час відсиджуватися вдома.