Він сказав мені, що йде, просто під час пологів.
Був поруч усі вісім годин, а коли настала пора сину з’явитися на світ, вимовив:
— Я роблю це, щоб ти ніколи не пробачила мені. У мене інша, і я йду до неї. На утримання Арсенія я перераховуватиму гроші на картку.
Здавалося, що душевний біль затулив фізичні страждання.
А Кирило справді пішов. Просто за півгодини до народження нашого сина.
Минуло три роки. Мені було на зло колишньому чоловікові: я не стала називати дитину так, як хотів Кир. І мені було на зло — стала щасливою.
А Кирило з’явився поруч знову зовсім несподівано й сказав:
— Шкода, але я все ще люблю тебе…