«Захист Лужина» (1929–1930) — третій російський роман Володимира Набокова, який приніс авторові гучне літературне ім’я та вивів його в перші ряди письменників російського зарубіжжя. За перипетіями життєвої історії геніально однобокого героя книги, обдарованого й божевільного російського шахіста-емігранта Олександра Івановича Лужина, читач поступово відкриває постійну й найважливішу тему набоковської творчості — розвиток і повторення прихованих тем у людській долі. Шаховий захист, розроблюваний Лужиним, мало-помалу стає алегорією захисту від самої життя, в якому його травмована хворобою свідомість прозріває чиїсь зловісні дії, подібні до шахових ходів.