Збірка творів Достоєвського, які викривають людські вади.
До збірки ввійшли три твори: повісті «Записки з підпілля» (1864), «Вічний чоловік» (1870) і оповідання «Бобок» (1873).
«Записки з підпілля», мабуть, найпророчніше з усіх творів Достоєвського. У ньому письменник багато в чому передбачив ідеї ХХ століття, зокрема прозу Камю та Сартра; уперше він показав, що ірраціональне, не підвладне розумінню начало може бути значнішим і могутнішим за розумне.
«Вічний чоловік» — дивовижний психологічний портрет ображеного чоловіка, якого мучать найсуперечливіші почуття: злість на покійну дружину, любов до їхньої спільної дитини й бажання виплеснути на ній свій гнів, ненависть до кривдника, який спокусив його дружину, та добрі почуття до людини, котра колись була йому другом.
«Бобок» — зла сатира, що висміює в гротескній формі людські вади, викорінити які не може навіть смерть.