Захід на Схід

Література — це подорож у художній простір Автора. Але як почути в цьому просторі реальний час, у якому він жив і працював? У книжці нарисів Гліб Шульпяков осмислює страх епохи, що сформував абсурд Хармса. Поглядає на Москву напередодні наполеонівського вторгнення очима поета Батьюшкова. Розбирається, чому минуло 200 років, а «Франкенштейна» Мері Шеллі все ще екранізують. Міркує про те, за що природою Зла поет Вістен Оден вважав бездіяльність, і чому Стравінський обрав саме цього поета для створення лібрето до своєї опери.

Ми блукатимемо коридорами німецького божевільного дому, де лікували російського класика. Дізнаємося, чия колекція лягла в основу Російської національної бібліотеки. Пригадаємо нерв свободи в епоху дев’яностих, коли заборонені книги Бердяєва, Орвелла, Бродського, Набокова й Домбровського поверталися до читача. Познайомимося з поколінням росіян, що іммігрували до Німеччини в новий час.

Майже всі російські поети починаючи з Ломоносова були перекладачами західноєвропейської класики. Російська словесність розвивалася під пильним поглядом Заходу, але й європейська ніби бачить себе в дзеркалі російської. Саме це і є той діалог, без якого жодна література неможлива.