У ТЕКСТІ Є ЕРОТИЧНІ СЦЕНИ, ТАКОЖ МОЖЛИВА НЕЦЕНЗУРНА ЛЕКСИКА!
Шість років тому Ренат Аскеров був для мене цілим світом: джерелом натхнення, вогнем пристрасті, моїм першим і єдиним чоловіком.
Шість років тому я була для нього найвразливішим місцем — слабкістю, дев’ятнадцятирічною дівчиськом, по вуха закоханим.
Тепер та дівчисько залишилося в минулому. Я стала спокійною, стриманою молодою жінкою, яка більше ні за яких умов і ні з ким не погоджується грати в кохання.
На жаль, навіть із ним…
*
— Я не буду працювати з тобою, Ренат. Краще хай мене вб’ють!
Аскеров лише криво усміхається й дивиться на мене з холодною, похмурою насмішкою, а я раптом розумію: у ньому нічого не змінилося. Він усе такий самий — незворушний, сильний і безмежно чужий — як і під час нашої останньої зустрічі.
— Ти боїшся, бо надто сумувала за мною, Еміліє?..
— Ще й як!.. — різко відповідаю, хоча голос зрадницьки тремтить.
— Сумують ті, хто чекає, а я тебе не чекала. І взагалі… я подорослішала…
*
Другий том. Перший має назву «Не треба болю».