Саша не була в Південному вітрі одинадцять років. Вона переїхала до Москви, залишивши брата з матір’ю та вітчимом. Після смерті матері братові — який не розмовляє й не може жити самостійно — більше нікого не було, хто міг би допомогти. Саша бере турботу про нього на себе, і це поступово втягує її в роботу психіатричної лікарні та в міські справи. Вона створює подкаст «Вітрянка» за участі пацієнтів і займається соціальною журналістикою. Через ці дії Саша намагається розібратися зі своїми внутрішніми страхами та проблемами.