— Якщо тобі знадобиться допомога, телефонуй. У будь-який час. — Замість весільного подарунка високий хмурий незнайомець простягає мені візитку. На ній лише номер і ім’я “Захар”.
— Чому ви хочете мені допомогти? — Одягаю/одергую весільну сукню.
— Тому що тобі потрібна допомога, Поліно. І щось підказує мені, що інших захисників у тебе не буде.
━━━━━♡♤♡━━━━━
Я думала, що немає більш брехливої казки, ніж Попелюшка. Але шлюб із Романом Потаповим мене переконав.
До вівтаря я йшла, як справжня принцеса. Гарна, невинна, упевнена, що наречений теж любить мене і мріє про довге, щасливе життя.
Казка закінчилась біля порога спальні в першу шлюбну ніч. У ліжку мого чоловіка чекала інша. Занадто гарна, щоб я могла з нею змагатися. Судячи з круглого живота, вона вагітна. І до болю схожа на молоду дружину мого свекра.
━━━━━♡♤♡━━━━━
Продовження історії в книзі «Дружина для мера. Угода з колишнім»