Я не забуду нашу осінь

— А у вашому місті немає багатих? Невже такій красуні, як ти, не знайти чоловіка, здатного оцінити тебе? — він уже вирішив почати дізнаватися її ближче.

— Ну, скажімо, всіх гідних кандидатів розбирають ще в цуценячому віці. Ті ж, хто досі не одружений, або зі странностями, або іншої орієнтації, — Стефанія невесело розсміялася. — Як бачиш, я вже не першої свіжості, «цуценята» мене не цікавлять, з ними нема про що говорити. Це вже інше покоління!

Сама того не відаючи, вона майже дослівно повторила його слова про молодих.

— А ще я сильна, сама нормально зарабатываю й умію справлятися зі своїми проблемами, — перелічувала вона свої “недоліки”. — А ви, чоловіки, таких, як відомо, не любите!

Він багатий і успішний, вона звичайна жінка середнього віку без перспектив. Хіба є хоч один шанс, що вони зустрінуться? Він приїхав у їхнє містечко лише з ділових питань. Але всі його плани пішли прахом через мимовільну зустріч.