Кажуть, від кохання до ненависті один крок — і я його перейшла. Чоловік, якого я обожнювала й любила так, що в колінах тремтіло, став найогиднішим серед усіх представників сильної статі. Він зрадив мене в найважчий момент мого життя. Не зважаючи на бурю в душі й біль у серці, я знаходжу в собі сили почати жити заново. Постійно кажучи собі «я не здамся», я йду вперед, намагаючись не згадувати минуле. Але доля безжалісна до мене. Після п’яти років, на новому робочому місці, в перший же день я ніс до носа стикаюся з НИМ. Ми — колеги. Ми — колишні, які так ненавидять одне одного, що бути в одному приміщенні понад п’ять хвилин не можуть. Як тепер працювати разом? Ніяк. Одному з нас доведеться піти, і це буду не я. І знову я шепочу собі: Я не здамся. Містить нецензурну лайку.