Я воював на Т-34. Третя книга

НОВА КНИГА від провідного військового історика. Продовження супербестселерів, сумарний наклад яких перевищив 100 тисяч примірників. Спогади радянських танкістів, які воювали на легендарному Т-34.

«Тільки я встиг крикнути: „Пушка справа!“, як снаряд пробив броню. Старшого лейтенанта розірвало на шматки, і вся його кров, відірвані частини тіла… усе це на мене! Мені дістався уламок у ногу від броні, який я потім сам зміг витягнути, а механику-водію уламок влучив у плече. Але танк ще залишався на ходу, і той, однією рукою перемикаючи важіль коробки швидкостей, вивів „тридцятьчетвірку“ з-під вогню…»

«Я ухвалив рішення контратакувати з флангу німецькі танки, що прорвалися. Сам сів на місце навідника. Відстань до них була близько чотирьохсот метрів, та ще й вони йшли бортами до мене, і я швидко підпалив два танки та дві самохідні гармати. Прорив у нашій обороні було ліквідовано, становище стабілізувалося…»

«У бою за село Тепле прямим влучанням снаряда заклинило ведуче колесо одного з атакувальних „Тигрів“. Команда кинула фактично справний новітній танк. Командир корпусу поставив нам завдання витягти „Тигр“ до позицій наших військ. Швидко створили групу з двох танків, відділення розвідників, саперів і автоматників. Вночі рушили до „Тигра“. Артилерія вела переривчастий, дратівний вогонь по німцях, щоб приховати брязкіт гусениць „тридцятьчетвірок“. Підійшли до танка. Коробка стояла на низькій передачі. Спроби перемкнути не вдалися. За чіпляли „Тигр“ тросами, але вони луснули. Рев танкових двигунів на повних обертах розбудив німців, і вони відкрили вогонь. Але ми вже накинули на гачки чотири троси й потихеньку, двома танками, потягли „Тигр“ до наших позицій…»