Я була у твоїй шкурі

Скорбота, можливо, є одним із найтаємничіших проявів душевного життя.

Як людині, спустошеній утратою, вдається відродитися й наповнити свій світ сенсом? Як вона, будучи впевненою, що назавжди втратила радість і бажання жити, здатна відновити душевну рівновагу, відчути барви й смак життя?

Як страждання перетворюється на мудрість?

Ця книга відкривається не випадково словами психолога Ф. Василюка: «Переживання горя, можливо, є одним із найтаємничіших проявів душевного життя». Йдеться тут про те, чого не буває страшніше: дві матері зіткнулися з важкими, рідко виліковними хворобами, які обрушилися на їхніх дітей. Описані події охоплюють період з 2016 по 2018 рік, але спогади героїнь то й справа переносять читача на кілька десятиліть назад. За формою книга дуже незвична: це живе спілкування співтворців — тут і обмін SMS-повідомленнями, і листи, і сторінки їхніх щоденників.

Але, крім цього, читач із перших сторінок стає свідком того, як страждання перетворюється на вірші й прозу.

Сподіваємося, що досвід авторок відкриє шлях до розуміння й надії на те, що з будь-якого кризу, яким би глибоким він не був, з будь-якого, здавалося б, невимовного горя й болю завжди є вихід у нове творче життя.